Переглядів 15500
Бувають такі дні протягом року, коли з людьми трапляються неймовірні дива. І один з таких днів — це свято Різдва. Особливо чарівний Святвечір, який починається з першою зіркою на вечірньому небі.Про різдвяні дива розповідає повість М. Гоголя «Ніч перед Різдвом».
Ми дізнаємось про веселих, кмітливих та цікавих людей, які живуть в українському селі: багатого, проте ледачкуватого козака Чуба, який не проти позалицятись до Солохи, гарного парубка, талановитого маляра та коваля Вакулу, метку та хитру Солоху і, звісно ж, примхливу красуню Оксану.
Письменник по-доброму сміється над кумедним, хитрим і боягузливим дяком та бабами-«триндичихами», незворушним кумом та його жадібною і деспотичною жінкою, неповоротким головою, глузує з самовпевненого чорта, що зазнав фіаско в протистоянні з Вакулою. Всі персонажі утворюють неповторний образ людини з народу з її чеснотами та вадами.
Напередодні різдвяного свята головні герої не відчувають себе щасливими: Оксана нікого не любить, перебирає парубками, крутить ними, як циган сонцем. Вакули вона цурається, глузує з його ковальської справи, насміхається над його простотою, а хлопець у неї закоханий, та, не відчуваючи взаємності, страждає. Він був єдиним, хто упадав за Оксаною, незважаючи на її зверхність і глузування з нього. Вакула був настільки простодушним, що не помічав, що Оксана насміхається над ним. Та він відданий своїй мрії, здатний на самопожертву, готовий пожертвувати чим завгодно в ім’я любові.
У повісті виявилися традиції української народної казки з її традиційним сюжетом і героями - є примхлива красуня і герой, який прагне здобути її кохання. Красуня випробовує героя: він отримує важке завдання — піти далеко, за тридев'ять земель, і принести заповітний предмет (у повісті — черевички).
Герой, наділений рисами українського козака, мусить виявити розум, кмітливість, силу й наполегливість у виконанні завдання, щоб досягти свого щастя. Але Різдво – чудове і радісне свято, яке робить людей щасливими й добрими, а, іноді в чарівну різдвяну ніч відбуваються справжні дива. Різдвяна ніч у Гоголя незвичайна – вона своєю магічною силою вплинула на наших героїв і змінила і їхні стосунки, і їх самих. Оксана щиро покохала і тільки тоді зрозуміла, що не потрібні їй ніякі подарунки, адже кохання – це і є справжній подарунок, а жити з коханою людиною – це щастя. Чиста та благородна душа Вакули не може бути віддана нечистій силі: бруд до неї не чіпляється, тому герой легко перемагає чорта та примушує підкоритися йому. Як людина віруюча, автор показав у творі незриму присутність нечистої сили та її боротьбу за душу людини. Проте людина, яка має в душі Бога, завжди поборе диявола, як Вакула здолав чорта.
Отже, повість Гоголя допомагає утвердити добро, без якого неможливі були б такі перетворення героїв, вчить нас бути добрими, милосердними, щедрими. Ми стаємо свідками того, як на сторінках повісті оживають народні перекази й повір'я, наприклад, що в різдвяну ніч нечиста сила стає особливо активною й може відбутися все, що завгодно.
Найбільш яскравим представником дрібної погані є чорт, що намагається влаштовувати підступи й усіляко шкодить добрим людям. Він краде місяць, здіймає заметіль серед ясної зимової ночі, щоб Чуб з кумом збились зі шляху, намагається заволодіти душею Вакули в обмін на черевички для Оксани. Але набожному й кмітливому ковалеві вдається висміяти й покарати біса.
Чудова Солоха виявляється відьмою. Вона літає верхи на мітлі по небу, ховає в рукав зірки, може перетворюватися у тварин. Хтось із жителів Диканьки бачив у неї позаду хвіст, а хтось угледів її в образі чорної кішки й свині.
Шановний знахар Пузатий Пацюк знається з нечистою силою. Він не дотримується посту й у вечір голодної куті їсть вареники зі сметаною, без будь-яких магічних дій вказує Вакулі, де той може знайти чорта. Ожилі персонажі українського фольклору роблять повість веселішою, цікавішою, казковішою, допомагають авторові передати багатство й самобутність нашої народної міфології.
Гоголь створив не просто народні характери, а саме образ України, своєрідний материк на карті всесвіту, де центром є Диканька. Він відкрив цей материк для всього людства. Як справжній дослідник, знайомить читача з мовою, якою говорять «поблизу Диканьки». Навіть подає словничок найбільш уживаних слів, використовує слова-українізми (парубки, дівчата, моє серденько, Христа ради), застарілі слова, художні деталі, які пов’язані з побутом і традиціями українців.
В повісті «Ніч перед Різдвом», яка ввійшла до збірки «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», М.Гоголь з любов’ю описує обряди українського народу і, використовуючи безліч українських слів, навмисне не перекладає їх російською мовою, щоб донести до читача всю красу, атмосферу свята на рідній письменникові Україні. З великою любов’ю Микола Гоголь змальовує українців, описує яскраві народні традиції колядування на Святвечір.
Я думаю, що ви пригадали події цієї чарівної ночі й дасте відповіді на всі запитання. Успіхів!
Щоб мати можливість зберегти свій результат й порівняти його з оцінками інших відвідувачів сайту, вам потрібно авторизуватись.
Додайте коментар