Вікторина 'Міфологія слов'ян'

  Матеріальною базою для реконструкції слов’янської міфології служать, здебільшого, археологічні знахідки (кам’яні та дерев’яні ідоли Перуна, Хорса, Дажбога та інших), різноманітні прикраси на яких зображені фантастичні тварини, згадки своїх і закордонних істориків й літописців.

  Досліджували слов’янську міфологію такі видатні вчені як І.Нечуй-Левицький, митрополит Іларіон (Огієнко І.), Семчишин Мирослав, М.Костомаров, Рильський та інші. Уявлення слов’янської міфології знайшли своє відображення в творчості геніїв української літератури: “Утоплена” Тараса Шевченка, “Лісова пісня” Лесі Українки, “Тіні забутих предків” М. Коцюбинського на основі якого С.Параджановим було знято відомий однойменний фільм.

  Наша міфологія дуже насичена і колоритна. Тут безліч персонажів, які знайомі нам всім з дитинства: домовики, русалки, відьми, водяники. Всіх їх ми бачимо і в народних казках. Наші предки поклонялись богу грому, богу дня і ночі, богині землі й родючості та іншим "природним" богам. Особливими властивостями наділялись рослини, тварини, птахи. Дуб, для прикладу, був втіленням могутності, клен і липа - символи подружжя. До сьогоднішнього дня збереглись вирази: “струнка, як береза”, “хлопець, як дуб”, “гарна, як квітка”, “хоробрий, як лев”. Всі ми знаємо легенду про чарівну квітку папороті, що розквітає в ніч на Івана Купала. Той, хто її знайде, здобуде щастя й зрозуміє мову тварин і птахів. Крім цього, медицина того часу ґрунтувалась саме на травах, тому не дивно, що люди приписували природі чудодійні властивості, які лікували й зцілювали. Люди розуміли природу речей по своєму, переносили деякі бажані властивості з навколишнього світу на себе. Людина любила цей світ, захоплювалась ним. Навіть деякі теперішні танці є продовженням традицій наших предків.

  Після приходу християнства утворилося двовір’я. Синтез християнства і язичництва. Частина звичаїв слов'ян так і збереглася еволюціонуючи в християнстві. Стрітення, наприклад, колись знаменувало зустріч Зими з Літом. В сучасності це символізує зустріч старого праведника Симеона зі Спасителем Ісусом Христом. Свято Івана Купала тепер Івана Хрестителя.

  Міфологія ніколи не покидає нас, вона присутня в нашому житті завжди, і є важливою частиною нашої історії зокрема та історії людства загалом.